Згідно церковно-статистичного опису с.Волиця-Дубиська Староконстантиновського повіту Волинської губернії і приписного до нього с.Цеценівка за 1904 рік перша школа грамоти у селі була заснована у 1870 році, але працювала недовго, оскільки селяни не сплачували кошти на її утримання. Знаходилась вона у церковному приміщенні. Освічених селян у селі було 20 осіб чоловічої статі, жінок письменних не було.

Постійна школа у нашій Цеценівці була відкрита в 1900 році. Це була школа найнижчого ступеня - так звана школа грамоти. Навчання тривало 1-2 роки. В цій школі вчили читати по-російському і слов’янському, писати, чотирьох арифметичних дій. Вчили також співати в церковному хорі.

Навчання в школі велось російською мовою. Вчитель привчав дітей між собою говорити тільки по-російськи. Учні звертались до вчите­ля "Господин учитель".

Два рази на тиждень до школи приходив священик, який навчав Закону Божого. Уявлення про тодішню школу в нашому селі дають статистичні звіти про школу за 1902 р. і за 1905 р.

Звіт за 1902 рік вказує, що законоучителем і завідуючим школою був священик Микола Степанович Лотоцький з освітою за духовну семінарію зі стажем 30 років. Вчителем в школі з 1908 по 1912 рік був Остапович Антон Михайлович, 1882 р. народження з освітою за однокласне народне училище.

 

Школа мала власне дерев'яне приміщення, побудоване в 1900 році. В школі було чотири групи – 2 групи молодших школярів і 2 групи старших учнів. Класна кімната була розрахована на старших та молодших школярів. Уроки вчитель проводив сам. Молодша група розміщувалась біля вікна, що виходить на дорогу, старша в іншому ряду. Посередині стояв стіл вчителя та стояча дошка, в кутку з крайньої сторони шафа з підручниками та зошитами. В другій половині хати жив учитель.В 1902 р. випуску учнів, які закінчили школу, не було. Навчалось 40 учнів, з них хлопчиків -36, дівчаток - 4. Школа утримувалась на кошти жителів села - 45 крб, на кошти місцевих шкільних платежів - 23 крб, на кошти повітового відділення єпархіальної училищної ради - 60 крб. Разом на утримання школи у 1902 р. було виділено 128 крб. При школі була бібліотека, в якій налічувалась аж 31 книжка.

 

У звіті за 1905 рік від 27 січня зазначено, що за звітний рік в школі закінчили повний курс з пільгою III розряду 2 учні, із свідоцтвом про знання курсу однокласної школи - 2 учні, із свідоцтвом про знання курсу школи грамоти - 2 учні. Всі випускники - хлопчики. Жодна дівчинка не закінчила повного шкільного курсу.

 

На 20 грудня 1904 року в школі навчалось 32 учні, з них хлопчиків - 23, дівчаток – 9, за віросповіданням - православних - 31 учень, католиків - 1 учень.

 

В 1914 р. в освіті нашого села сталися зміни. 10 травня 1914 р, повітовим земським з'їздом була прийнята нова шкільна сітка, Старокостянтинівського повіту. Згідно цієї постанови школа в Цеценівці із школи грамоти була переведена у вищий розряд - стала церковно - приходською однокласною школою з тривалістю навчання 162 дні на рік. В цей час в селі проживало 85 дітей шкільного віку (8 - 11 років), але в школі навчалось лише 45 учнів.

В роки революції і громадян­ської війни школа не працювала, а шкільне приміщення було розібрано. Навчання відновилось в 1921 році. Власного приміщення школа не мала, тому діти навчались по хатах. З 1921 по 1930 рік школа в Цеценівці була трьохрічною. Один вчитель навчав три групи. Після перетворення школи в чотирьохрічну і з початком колективізації та ліквідацією при завгоспу від Красилівського цукрового заводу школі було передано приміщення, в якому початкова школа працювала до 1963 року. Це приміщення було збудовано в 1913 році управителем красилівської поміщиці Теклі Маньковської Іваном Коваленком. Він проживав у цьому будинку до 1919 року.

В 1920 – 1921 роках школа утримувалась на кошти самоподаткування.

В 1923 - 1929 р.р. для потреб школи була виділена, земля: польової - 2 дес, город - 600 кв саж, сад - 300 кв саж, двір - 200 кв саж, майданчик - 100 кв.саж.

До 1932 року школа працювала як трьохрічна, а з 1932 по 1963 – чотирьохрічна початкова.

На початку 60 – х років село Цеценівка було перейменоване на Дружне. В цей же час на кошти місцевого колгоспу ім.. 30-річчя ВЛКСМ було збудовано примітивне шкільне приміщення і з вересня 1963 року школа почала працювати як восьмирічна.Протягом 1989-1990 років виготовлялась проектна документація. Питаннями будівництва школи займалися завуч школи Пасіченко Володимир Андрійович та директор школи Мирончук Василь Васильович Місце для спорудження було вибране на місці шкільного фруктового саду в центрі села.

Будівельні роботи почалися восени 1991 року, але проходили повільно.

Ситуація змінилась на краще, коли колгосп «Світанок» розділився і в селі Дружне утворилась самостійна селянська спілка. Її головою було обрано Бабинця Анатолія Павловича. Завдяки його старанням будівництво в основному було завершено в грудні 1994 року, а 6 січня 1995 року до ладу стала котельня на газовому паливі.

Офіційна церемонія відкриття нового приміщення школи відбулась 26 січня 1995 року о 12 годині дня. На свято зібрались вчителі, учні, батьки, жителі села та запрошені гості.

Свято відкрив голова сільської ради Полянчук Микола Дмитрович.

Головний інженер райагробуду Іван Івасюк вручив директору школи – Мирончуку Василю Васильовичу символічний ключ від школи.

В суботу 28 січня 1995 року о 13 годині дня відбулось освячення новозбудованого приміщення. Обряд посвячення провів настоятель сільського храму отець Іоан.